Новини

31.08.2018

Невідому картину голландського художника Рембрандта ван Рейна вдалося придбати нідерландському музею Лакенхал на одному з аукціонів за кордоном. Придбане полотно буде виставлено для загального огляду в Лейдені, рідному місті знаменитого живописця.

Куратор відділу картин старих майстрів міського музею Лакенхал Крістіан Вогелар, повідомив про сенсаційне придбання, не уточнивши, на якому саме аукціоні була куплена картина, а також відмовився сказати, про яке полотно йдеться і яким чином вдалося встановити, що воно належить пензлю Рембрандта.

Відомо тільки, що в даний час картина реставрується, а громадськості полотно буде представлено 3 листопада наступного року на виставці, присвяченій ранній творчості Рембрандта.

«В першу чергу ми повинні переконатися, що реставрація завершиться вчасно і що у нас залишиться час для детального вивчення картини», — зазначив Вогелар. – «На даному етапі ми більше нічого сказати не можемо».

29.08.2018

Французького митця Анрі Матісса називали «диким» художником за те, що він наважився спростити закони живопису. Дивлячись на його полотна публіка обурювалася, критикувала його, але при цьому постійно робила у нього замовлення. Одне із найвідоміших полотен художника «Танець», 1910 року вважається провокаційною картиною. Оголені, танцюючі тіла на полотні, широкі мазки — все це злило і, в той же час, приваблювало глядачів.

Якось у 1908 році в майстерню до Анрі Матісса в Парижі заглянув російський промисловець і колекціонер Сергій Щукін. Він зробив художнику замовлення на кілька картин, щоб прикрасити парадні сходи свого нового будинку у Москві. Колекціонер захотів, щоб художник написав щось таке, що буде символізувати музику і танець. Матісс недовго думаючи з радістю погодився, адже в його голові вже тривалий час зріла ідея якоїсь алегорії на танці.

Для створення відомої картини художника надихнула діяльність на той час відомого організатора балету в Парижі Сергія Дягілєва та грецький вазовий живопис. На майже чотирьох метровому полотні Матісс зобразив, танцюючих у хороводі дівчат, спростивши їх зображення майже до схематизації. Йому на диво вдалося передати експресію через мінімальну кількість кольорів. Їх майстер застосував тільки три, які символізують собою внутрішній жар, що поєднує небо і землю та тіла танцівників. Сам же хоровод уособлює експресію божевільного ХХ століття.

 Henry Matisse, “Music”, 1910. The Hermitage, St. Petersburg

Крім відомого «Танцю», художник написав для Щукіна ще дві картини в тому ж стилі, що мали назву «Музика» та «Купання, або Медитація», остання залишилася незавершеною. Перед тим, як відправити два полотна замовнику до Царської Росії, вони були виставлені на загальний огляд в Осінньому салоні в Гранд-Пале, але картини Матіса отримали від публіки негативні відгуки та обурення. Глядачі не звикли до такого новаторства у живописі, їх дратували неприкриті окремі частини тіла, прості недбалі лінії та всього лише три домінуючих кольори.

Колекціонера Сергія Щукіна одразу звинуватили в несмаку, назвали його збирачем сміття і мало не божевільним. Злякавшись такого психологічного тиску він відмовився забирати картини у Матісса. Але вже через декілька днів, будучи на пів дорозі з Парижу до Москви, Щукін змінив своє рішення, не дивлячись на погані відгуки він написав телеграму художнику, щоб той все-таки йому надіслав ці картини. Він просив у повідомленні у Матісса вибачення за свою слабкість і боягузтво та наполягав, щоб автор замалював ці місця, які спричинили критику.

Після настання Жовтневої революції і приходу до влади більшовиків Сергій Щукін в поспіху покидає Царську Імперію, колекцію довелося також залишити. Всі полотна було націоналізовано і відправлено до Ермітажу.

За весь час колекціонування Щукіну вдалося створити унікальну збірку французького авангардного живопису, в якій були полотна Гогена, Моне, Матісса, Пікассо та та інших відомих представників західного мистецтва. За оцінками аукціонного дому Sotheby’s, вартість колекції Сергія Щукіна на 2012 рік становила $ 8,5 мільярдів.

Source: https://ukraineartnews.com/news/art/

27.08.2018

В люксембурзькому Культурному центрі «Abbaye de Neumünster» 7 вересня відкривається ретроспективна виставка одного із найяскравіших представників українського сучасного мистецтва Івана Марчука.

На виставці під назвою «У пошуках істини» буде представлено понад три десятки як пейзажних, так і абстрактних композицій, які охоплюють п’ять з дванадцяти циклів творчості відомого художника.

За словами організаторів, велика частина колекції вже була показана протягом останніх років в Литві, Німеччині, Польщі та в Бельгії, і що надзвичайно приємно — творчість Івана Марчука завжди викликає подив і захват серед європейської публіки.

Художник Іван Марчук повідомив, що зараз у ЄС знаходиться більше сотні його унікальних робіт. Є велика ймовірність того, що всі ці безцінні полотна, які художник написав протягом свого життя можуть назавжди залишитися за кордоном. Причиною тому є безініціативність української влади виділити хоч-якесь приміщення у Києві, щоб ці картини могли постійно бачити всі бажаючі. Сам митець і не проти їх залишити за межами України, бо втомився випрошувати у київської влади «дах» для своїх робіт. Якщо не цінять свої, то чужі тільки із задоволенням готові прихистити його мистецькі творіння, які визнані світом.

Джерело: https://ukraineartnews.com/news/news/roboti-z-majbutnoji-ljuksemburzkoji-vistavki-ivana-marchuka-mozhut-nazavzhdi-zalishitisja-v-jes

Два портрета Хосе крапель кисті Френсіса Бекона. Вкрадено в 2015 році.

Від дружби з Френсісом Беконом у Хосе крапель залишилося цілих п’ять його портретів. Свої скарби, які стрімко росли в ціні, іспанець необачно зберігав удома. І варто було йому тільки відлучитися в Лондон, як полотна зникли. Через рік знайшли три, поліція заарештувала більше десяти осіб, але справа досі не розкрито. Портрет ще одного друга Бекона, Люсьєна Фрейда, пару років очолював рейтинг найдорожчих творів мистецтва, проданих на відкритих аукціонах: триптих «Три начерку до портрета Люсьєна Фрейда» придбали за $ 142,4 млн (Christie’s, 2013).

«Поранений стіл» Фріди Кало. Місцезнаходження невідоме з 1955 року.Бернард Зільберштейн сфотографував Фріду Кало у «Пораненого столу» в 1941 р, через рік після закінчення роботи над картиною. Фото: Edward B. Silberstein / Cincinnati Art MuseumЯк можна було непомітно викрасти «Поранений стіл», складно собі уявити. Робота значних розмірів (1,2 на 2,4 м) написана на дереві, а не на полотні, так що вирізати її з рами і згорнути в рулон не можна. Але факт залишається фактом: картина, яку називають «священним Граалем» для тих, хто вивчає творчість Кало, таємничим чином зникла по дорозі в Москву. Переконана комуністка, художниця подарувала її Радянському Союзу, але наші чиновники роботу не оцінили, зарахувавши до «зразкам декадентського буржуазного мистецтва». Так чи інакше, «Поранений стіл» після смерті Кало в 1954 році встиг доїхати до виставки у Варшаві, а далі випарувався. Нещодавно мексиканський мистецтвознавець розбурхав світове арт-спільнота, заявивши, що напав на слід «Пораненого столу». Поки його шукають, рекордної за вартістю роботою художниці, чия велика ретроспектива з величезним успіхом проходить зараз в Музеї Вікторії та Альберта в Лондоні, залишається картина «Дві оголені в лісі» – новий власник заплатив за неї $ 8 млн.

«Вид Овер-сюр-Уаз» Поля Сезанна. Вкрадена в 2000 році.

Запорука вдалого викрадення – несподіванка. Наприклад, новорічна ніч, коли нікому діла немає до того, що діється в музеї. Так вирішили грабіжники, націлилися на одне із знакових полотен Сезанна – «Вид Овер-сюр-Уаз», і не прогадали. Пейзаж був викрадений з Музею Ашмола в Оксфорді в ніч на 1 січня 2000 року. Без спецефектів не обійшлося: зловмисники, проникнувши в музей, кинули димову шашку. Поки охорона під шум новорічних феєрверків на вулиці намагалася зрозуміти, що сталося, викрадачів і сліду не було. Найдорожча на сьогодні картина Сезанна – не пейзаж, а натюрморт: «Завіса, глечик і компотніцу» був проданий за $ 60,5 млн (Sotheby’s, 1999).

22.08.2018

Розслідування крадіжки картини «Жінка – охра» Віллема де Кунінга, викраденої 30 років тому, вийшло на новий виток.

Схоже, що картину «Жінка – охра» Віллема де Кунінга, вартість якої нині становить понад $ 100 млн, 33 роки тому з Художнього музею Університету Арізони викрала тиха інтелігентна пара. Газета New York Post розповіла про чергові докази – це кадр з сімейного альбому, який підтвердив, що за день до злочину вчитель музики і логопед з американської глибинки були в тому самому місті Тусоні, де знаходиться музей. Фоторобот зловмисників, які явно намагалися змінити зовнішність, частково збігається із зовнішністю подружжя Ріти і Джеррі Альтер. Злодії помчали на спортивному автомобілі червоного кольору – такий же був у подружжя. За рік до своєї смерті Джеррі опублікував розповідь про пограбування музею – ось тільки там крадуть не картину, а дорогоцінний камінь. Слідство поки триває, але головне, що полотно рівно рік тому знайшлося. Його музею повернув антиквар, до якого звернувся племінник Альтера, який успадкував їх майно. Мабуть, все 32 роки робота провисіла в спальні у подружжя, про яких до сих пір всі сусіди відгукуються як про неймовірно чесних і добропорядних людей.

За даними компанії Art Loss Register, яка займається збором даних про вкрадені твори мистецтва, в трійку самих «викрадаємих» художників входять Пікассо, Ренуар і Караваджо. Серед конкретних творів лідером може бути «Портрет Якоба де Гейне II», який з 1966 року викрадали і повертали в Далічскую галерею в Лондоні цілих чотири рази, за що він отримав прізвисько «Рембрандт на винос».

А ось ще кілька картин, які так і не повернули – але шукають щосили.

 «Портрет молодої людини» Рафаеля. Доля невідома з 1945 року.

«Не згорів і не був знищений, а знаходиться в безпеці в одному з банківських сейфів», – так загадково представник МЗС Польщі з питань реституції культурних цінностей Войцех Ковальський відповів на запит про те, де ж «Портрет молодої людини» Рафаеля. Картина, конфіскована нацистами у законних власників, князів Чарторийських, пропала після закінчення Другої світової війни. Слова Ковальського звучать малопереконливо, а чутки ходять різні: портретом володіє чи то швейцарський банкір, то російська олігарх, то хедж-фондовий менеджер з США … На публічних аукціонах картин, генія епохи Відродження, не було ніколи, а малюнок «Голови музи» до фресці «Парнас» зі Станція делла Сеньятура у Ватикані, дістався власнику за $ 47,9 млн (Christie’s, 2009).

 «Маки» («Ваза з квітами») Вінсента ван Гога. Вкрадена в 2010 році.

З 43 камер відеоспостереження працювало тільки 7, тривожна сигналізація взагалі не була включена – не дивно, що картину ван Гога вкрали, та не вночі, як це буває в таких випадках, а вранці, коли Музей Мухаммеда Махмуда Халіля в Каїрі тільки відкрився. Влада схаменулися і перекрили вокзали і аеропорти. Далі – ще цікавіше. Спочатку поліція заявила, що нібито заарештувала двох італійців і справа закрита. Потім заяву спростував міністр культури Єгипту Фарук Хосні, який запевняв, що полотно так і не виявлено. У 2012 році британські мистецтвознавці висунули версію, що викрадені «Маки» – всього лише копія, а оригінал вкрали ще в 1978 році для великого єгипетського чиновника. Рекорд вартості картин ван Гога був встановлений за 20 років до викрадення «Маків», тоді «Портрет доктора Гаше» пішов з молотка за $ 82,5 млн (Christie’s, 1990).

«Голуб із зеленим горошком» Пабло Пікассо. Вкрадена в 2010 році.

Спайдермен, Людина-павук – так прозвали сербського альпініста і злодія Вьерана Томича, який проникав в музеї і будинки заможних людей, піднімаючись по стінах. Найгучніша справа в його кар’єрі – зухвале пограбування Музею сучасного мистецтва міста Парижа навесні 2010 року. Як пізніше зізнався Томич, який опинився на лаві підсудних, він прямував до музею за іншою картиною, але «все склалося дуже вдало». Сигналізація була на ремонті, камери відеоспостереження йому вдалося відключити, а охоронці спали. Томич вальяжно прогулявся по залах і прихопив те, що відповідало його естетичному смаку – картину Пікассо «Голуб із зеленим горошком» (а ще полотна Матісса, Брака, Леже і Модільяні). На питання, де ж роботи, він не моргаючи відповідає: «Знищив і викинув». На щастя, доля проданих за рекордні для художника $ 179,4 млн (Christie’s, 2015) «Алжирських жінок (версія” О “)» склалася більш благополучно: остання картина з однойменної серії тепер належить шейху Хамаду бен Джасімом, колишньому прем’єр-міністру Катару.

to be continue

20.08.2018

Справжній тріумф поліхромної скульптури припав на рубіж XIX-XX століть, з приходом символізму і арт-нуво і їх любов’ю до декоративизму.

Леонетти Капьелло (1875-1942). «Іветт Гильбер». Фото: Musée d’Orsay, Dist. RMN-Grand Palais / Patrice Schmidt

Поліхромна скульптура недавно стала темою виставки в Метрополітен-музеї в Нью-Йорку, охопивши період з XIII по XXI століття. На виставці в Орсе представлено 50 зразків тільки французької скульптури XIX століття, але вийшло не менш ефектно. У Франції, в стінах її неокласичної Академії мистецтв безроздільно панували білий мармур і патінірована бронза. Так тривало десь до середини XIX століття, поки пенсіонери французької академії в Римі не відкрили для себе античну скульптуру зі слідами поліхромії. З 1850-х років колір займав вже помітне місце в арсеналі засобів французьких скульпторів. При цьому вони зовсім не обмежувалися одним лише розфарбуванням, як в 1832 році Оноре Дом’є у своїй знаменитій серії 36 портретів-карикатур на французьких парламентаріїв. Наприклад, дуже популярний скульптор того часу Шарль Кордье (1827-1905) в своїх портретах, крім позолоти, використовував онікс, ефектно поєднуючи його з кольоровим мармуром ( «Негр з Судану», 1857), а не менш знаменитий Ернест Месонье (1815-1891 ) домагався в своїх скульптурах дивного життєсхожості на межі натуралізму, використовуючи для ліплення податливий віск, тканину і шкіру, як у своєму «вершник», теж включеному в експозицію. А справжній тріумф поліхромної скульптури припав на рубіж XIX-XX століть, з приходом символізму і арт-нуво з їх любов’ю до декоративизму. Тоді ж в арсеналі скульпторів з’явилися і нові матеріали: емаль, кольорове скло, латунь. Ну а завершують виставку розфарбовані барельєфи з дерева Поля Гогена на Таїтянські теми і «Маленька танцівниця» Едгара Дега в пачці зі справжнього тюлю і з рожевою стрічкою у волоссі.

музей Орсе
Поліхромна скульптура у Франції. 1850-1910
На 9 вересня
www.musee-orsay.fr

17.08.2018

Перші шість місяців поточного року принесли рекордні фінансові результати аукціонному будинку Christie’s — загальні продажі виросли на 26% до майже $ 4 млрд проти $ 3,1 млрд в першій половині 2017 року, повідомляє Christie’s.

Основною причиною успіху став рекордний розпродаж ряду аукціонних торгів історичної колекції Девіда Рокфеллера, яка принесла $ 835 млн. Аукціонні продажі зросли на 20% — до $ 3,6 млрд, в той час як приватні продажу показали зростання в 135 % — $ 390,3 млн.

Особливе значення має зростання приватних продажів, оскільки в минулому році був зафіксований їх спад на 66,5%. Інтернет-продажі також виросли за півроку на 40% — до $ 37,7 млн. Понад 55 лотів були продані за суми, що перевищують $ 10 млн. Найдорожчим лотом стала картина Пабло Пікассо «Дівчина з квітковим кошиком» (1905), що пішла за $ 115 млн, при оцінці в $ 90 млн. Також були встановлені аукціонні рекорди на твори Клода Моне ($ 84,7 млн) і Анрі Матісса ($ 80,1 млн).

Source: https://ukraineartnews.com/news/auction/stali-vidomi-rekordni-pokazniki-christies-za-pershe-pivrichchja-2018-roku

16.08.2018

Британський 81-річний художник Девід Хокні, який пише насичені пейзажі та портрети має всі шанси стати найдорожчим художником у світі ще при житті. В цьому році одну з найвідоміших його робіт планують виставити на аукціон, яка за словами аукціонних експертів, може бути продана за рекордну ціну, серед існуючих сьогодні живих художників.

Мова йде про роботу Девіда Хокні «Басейн з двома фігурами», яку він написав в 1971 році. Зараз полотно знаходиться у колекції британського мільярдера Джо Левіса.

За інформацію Bloomberg бізнесмен, чиї статки становлять $ 5,5 млрд планує продати картину на аукціоні неменше ніж за $ 80 млн. Зараз ведуться перемовини, який саме аукціон виставить її на відкриті торги –це може бути Christie’s, Sotheby’s або Phillip’s.

Якщо знайдеться покупець, який готовий буде витратити цю суму, то Девід Хокні стане найдорожчим художником ще під час свого життя. Зараз такий рекорд належить американському поп-арт художнику Джеффу Кунсу. У 2013 році його надувного собаку «Orange Balloon Dog» було продано на Christiе’s за $58,4 млн. А особистий рекорд для найдорожчої роботи Хокні належить картині «Шосе Тихоокеанського узбережжя і Санта-Моніка» 1990, вона була продана за $ 28,5 млн.

На думку аналітиків британські мільярдери готові інвестувати в творчість Хокні. Тим самим планують поступово виводити свого співвітчизника до списку найдорожчих митців світу.

13.08.2018

Не минає і місяця, щоб десь по світу не відчинялися виставка найзнаменитішої мексиканки – Фріди Кало

Фріда Кало зі статуеткою древньої культури ольмеків. 1939. Фотографія Ніколаса Мюррея. Фото: Nickolas Muray Photo Archives

Тепер прийшла черга Музею Вікторії і Альберта (V & A), який присвятив свій показ особистим речам художниці з її музею в Мехіко, що відкрився в 1957 році в так званому Блакитному будинку, де вона народилася і прожила більшу частину життя. У музеї зберегли обстановку, особисті речі, за бажанням її чоловіка Дієго Рівери, упакували і сховали у ванній кімнаті. Розкрили їх через півстоліття і частина предметів після реставрації виставили в музеї в 2012 році. Тепер же більше 200 експонатів з цієї колекції: сукні з барвистим мексиканським орнаментом, прикраси, фотографії, листи та автопортрети – вперше покинули Мексику для показу в Лондоні.

«Ця виставка якщо не змінює, то істотно доповнює наше розуміння особистості і творчості Фріди Кало, дає уявлення про те, як вона працювала над своїм образом», – говорить Клер Вілкокс, старший куратор відділу моди в V & A. Тут навіть косметика, якою користувалася Кало, її медичні корсети і протези, які вона змушена була носити все життя. Що не заважало їй дружити з кращими художниками, фотографами і інтелектуалами своєї епохи, серед яких Ман Рей, Ніколас Мюррей, Тіна Модотти. Фріда і сама любила знімати. Її фотографії на виставці показані з автопортретами, які, прикута до ліжка, вона писала невтомно. А на одному з намист з жадеита Фріди реставратори виявили сліди зеленої фарби. Саме в ньому Фріда на одному з автопортретів 1933 року. За словами куратора, «створюється відчуття, що навіть намистини повинні були у неї кольором збігатися з колоритом картини».

Музей Вікторії і Альберта
Фріда Кало. Створюючи свій образ
До 4 листопада
www.vam.ac.uk

09.08.2018

Три інституції – Кунстхалле у Відні, німецький Білефельді і швейцарський Художній музей в Санкт-Галлені – об’єдналися, щоб повномасштабно показати практики Олафа Ніколаі (р. 1962), якими він захоплений останні 20 років

Філолог за освітою, випускник Лейпцизького університету, він з початку 1990-х займається візуальними мистецтвами на стику різних дисциплін і практик. Ніколаі вважає, що «мистецтво – це спосіб сприймати світ за допомогою естетичних почуттів, а не вивірена методологія виробництва об’єктів з високою вартістю». Тому художника так люблять в Касселі і Венеції і спокійно ставляться до нього у великих і важливих галереях. Для Documenta 14 Ніколаі створив аудіофільм «Є птах в лісі …», відсилаючись до рядку французького поета Артюра Рембо «Є птах в лісі, чий спів вас зупиняє і змушує вас почервоніти …». Ніколаі використав записи гулу демонстрацій протесту і мітингів з усього світу в якості основи для створення звукових об’єктів і музики. Влітку 2017 року «Є птах в лісі …» транслювалася по радіо на виставці Documenta, був випущений вініловий диск з картою і календарем подій, згаданих у проекті. У 2007 році Ніколаі створив інсталяцію «Розглядаючи множинність проявів в світлі певних аспектів релевантності. Або чи може мистецтво бути конкретним? ». У ній поєднуються 16 кольорових принтів великого формату для стін і 400 книг. При їх виготовленні Олаф довільно подавав фарбу, одну за одною, в друкарський верстат. Принти – це два перших і два останніх відбитка серії. Все інше вирушило в 64-сторінкові книги.

Кунстхалле
Олаф Ніколаі. Тут немає місця до прибуття
13 липня – 7 жовтня
www.kunsthallewien.at