09.02.2018
“Блакитна кімната”, створена в період творчості Пікассо під назвою «блакитний», не має настільки драматичної патетики, властивої іншим картинам майстра у той важкий для нього час. І хоча тут немає сліпців і жебраків, колорит полотна вражає своєю холодністю і відчуженістю.
У тісній кімнаті, виконаної в синіх тонах, в самому центрі приймає ванну жінка. Вона схилила голову і неможливо по сухій фігурі точно визначити її вік. Кольорові плями, у вигляді яскравого в смужку покривала, картини на стіні, килима, букет квітів на столі – нітрохи не оживляють холодний інтер’єр, а лише посилюють його, підкреслюючи крижаний колорит.
У 50-ті роки минулого століття допитливі дослідники звернули увагу на характер, а вірніше нелогічність напрямків мазків на полотні, припустивши, що таким чином Пікассо прагнув щось замалювати. Не так давно ця здогадка підтвердилася: перш ніж з’явитися блакитній кімнаті, на полотні було зображено бородатого чоловіка в метелику. Рентгенівський знімок дозволив висунути гіпотезу, що це був не хто інший, як пан Воллар, меценат і покровитель художників, про якого жартували – жодну навіть саму чарівну жінку не зображували частіше, ніж Амбруаза Воллара.
Сьогодні складно сказати, чому Пікассо замалював портрет – може він передбачав, що кращий його варіант ще попереду (згадаємо кубічний портрет Воллара), а може блакитна кімната з самотньою дівчиною в центрі зайняла всі думки майстра, змусивши переписати полотно.