Знову шукають «мафіозного Караваджо» в Італії

14.03.2018

Показання мафіозі вивели на слід картини Караваджо, яка давно вважалася втраченою. Через 48 років після її крадіжки буде розпочато міжнародне розслідування. Публікуємо матеріал нового французького видання в мережі TAN – The Art Newspaper Daily.

В ніч з 17 на 18 жовтня 1969 року картину Караваджо «Різдво зі святим Лаврентієм і святим Франциском» (1600, 3х2 м) було викрадено з ораторія Сан-Лоренцо в Палермо. З тих пір вона стала одним з найбільш розшукуваних творів мистецтва в світі і героїнею численних досліджень, фільмів і книг. Італійський письменник Леонардо Шаша присвятив їй книгу «Одна проста історія» (1989). Британський журналіст Пітер Уотсон, автор «Змови Караваджо» (1984), стверджував, що вже домовився про зустріч з якимсь торговцем, щоб подивитися на полотно, але цим планам завадив руйнівний землетрус на півдні Італії. Хтось вважав, що цей твір Караваджо з’їли щури в сараї, а хтось – що його розрізали на дрібні шматочки.

Остання надія якось знайти Караваджо вже була втрачена 5 листопада 1996 року, коли мафіозі Франческо Марино Манної на прізвисько Моцарелла заявив, що особисто брав участь у крадіжці картини, сильно пошкодив її, коли виймав з рами в церкви, а потім і зовсім знищив. Манної в юності перебував в сицилійському злочинному клані Санта-Марія ді Джезу, а потім, вже потрапивши до в’язниці, став одним з найкорисніших пентіти – поліцейських інформаторів. Однак зовсім недавно, через майже 50 років після крадіжки, Манної, як і раніше сидячи за гратами, відмовився від своїх слів і заявив, що все вигадав.
Інший мафіозі коза ностра, теж член клану Санта-Марія ді Джезу, якийсь Гаетано Градо, якому сьогодні трохи більше 70 років, дав свідчення італійської парламентської комісії з боротьби з організованою злочинністю.
За заявою Градо, коли 20 жовтня 1969 року про зникнення картини повідомили в пресі, коза ностра доручила йому зайнятися цією справою. Менш ніж за тиждень він знайшов чотирьох грабіжників (раніше всі джерела говорили про двох) – сицилійських головорізів, які зараз вже ідентифіковані, і у них взяли свідчення. Картина була доставлена ​​спочатку Стефано Бонтаде, а потім Гаетано Бадаламенті – членам так званого тріумвірату сицилійської мафії. У жовтні 1969 року коза ностра приступила до пошуків покупця і обговоренню можливої ​​ціни; посередник і покупець знайшлися в Швейцарії.

Градо в деталях описав зустріч зі швейцарським покупцем, особу якого упізнав на фотографії, – особистість цієї людини встановлена, але він давно помер. Таким чином, полотно Караваджо було продано через півроку після крадіжки, воно покинуло Сицилію і було переправлено до Швейцарії по звичайним каналам, якими користувалася мафія.

Те, що зараз учасники давніх подій знову заговорили про картину, – багато в чому заслуга комісії по боротьбі з організованою злочинністю, яка найближчим часом має намір оприлюднити звіт про свою діяльність. Правда, в 700-сторінковому документі шедевру Караваджо буде присвячено всього 3-4 сторінки і вищевикладені подробиці туди не увійдуть.

Протягом останніх тижнів ці новини бурхливо обговорюють в Римі – місті, де, згідно з архівами, Караваджо і написав в 1600 році палермське «Різдво зі святим Лаврентієм і святим Франциском». Газета La Repubblica повідомила, що картина була вивезена за кордон, але розвинула стару гіпотезу про те, що полотно розрізали на сім або вісім частин (сім фігур і голову бика?). Це припущення не нове. На думку багатьох, злочинцям вигідніше було продати сім-вісім маленьких Караваджо, ніж одне монументальне полотно. Все можливо, адже Градо не знає, як склалася доля твору після завершення переговорів про його продаж навесні 1970 року. Недавні визнання свідка проливають світло лише на перші шість місяців історії, що розтягнулася на 48 років. У будь-якому випадку міжнародне розслідування, яке почнеться найближчим часом, буде довгим і трудомістким.