16.11.2018
Сьогодні так багато талановитих художників, що неймовірно складно виділити одного або двох, й до того ж, всі вони професійні у своїй творчості. І все ж, є винятки – це самородки, аматори. Вони пишуть по натхненню, іноді порушуючи всі канони академічного мистецтва і, тим не менше, приваблюють нас своєю незбагненною чарівністю та індивідуальним почерком в картинах. Тому сьогодні пропонуємо і Вам познайомитися з таким художником – Олена Воткаленко, вона економіст за професією і художник за покликанням, до того ж, чудова і відповідальна мама двох діточок. Її творчі роботи завжди різні, незвичайні, дивують і, безперечно, заряджають оптимізмом. Про свою творчу діяльності вона розповіла нам у цьому інтерв’ю.
1. Кого у вашій родині потрібно дякувати за талант?
Єдина людина, яка вміла в нашій родині майстерно малювати, це був мій дідусь по маминій лінії. Він також не був професійним художником, проте це йому не заважало створювати прекрасні картини. В основному він малював сільські пейзажі і сцени побуту селян. В якості полотна використовував дерев’яні дощечки, оскільки інший матеріал, в той час, був йому недоступний. Я вважаю, що дідусь був дуже талановитий, малював краще, ніж я і, якби розвивав свою здатність, міг би стати видатним українським художником. Тому, я думаю, саме його я повинна дякувати за здатність до малювання.
2. В якій манері писав ваш дідусь? Чи є щось спільне в ваших картинах?
Якщо говорити вцілому, з дідусем мене об’єднує тільки тема: я, так само як і він, люблю малювати природу і все, що пов’язано з нею. В іншому наша творчість не збігається, багато в чому це пов’язано, швидше за все, з часом народження, місцем і умовами життя. Я люблю експеримент в області форм, тому використовую різні методи і техніки, властиві сучасному мистецтву. Мені більше подобається експресія в малюнку, яскраві, чисті кольори, нестандартне виконання. Адже в наш час академізмом нікого не здивуєш.
3. Чи можете ви розділити вашу творчість на періоди, які кардинально відрізняються один від одного?
Так, але я б розділила це не за напрямами або стилем, а по цілям. В юності у мене не було мети стати художником, тому я малювала час від часу, в залежності від настрою і бажання. Зараз у мене інша мета – розкрити себе як художника, показати свої роботи суспільству не тільки в Україні, а й за кордоном.
4. Хто / що надихає вас?
Натхнення живе зі мною завжди й ідеї малюнків живуть в голові з запасом. Живопис – це мелодія моєї душі і стиль життя. Натхнення приходить тоді, коли людина звільнена від буденності і суєти, приходить до тих, хто має чисті думки і світлу душу, коли ти готовий до нього, до постійної роботи і вірі в себе.
5. Як ви визначаєте, в якій манері, і якими матеріалами передати ту чи іншу ідею?
В основному це відбувається інтуїтивно. Для мене процес малювання завжди релакс, політ фантазії і думки. Я малюю те, що хочу, малюю душою, і щаслива, що вільна в своєму виборі і можу собі це дозволити. Я не малюю «під замовлення» і не залежу від побажань, вимог і мінливого настрою клієнта. Мій клієнт бачить готовий малюнок і робить свій вибір грунтуючись на почуттях і відчуттях, які відчуває.
6. Чи намагаєтесь Ви своєю творчістю донести якусь думку і, якщо так, яку?
Звичайно намагаюся і сподіваюся, мені це вдається, як і всім творчім особистостям, які створюють речі, що роблять наш світ ще прекраснішим. Я думаю, що моя творчість несе красу і настрій, оскільки в ньому присутня частинка мого серця і душі.
7. Які у Вас плани на майбутнє?
Якщо говорити про короткострокові плани – підвищити свою майстерність, впізнаваність на ринку, організувати виставку. Збільшити продажі. Піднятися ще на одну сходинку свого творчого шляху.
8. Хто підтримує вас у вашій творчості?
Перш за все, це моя сім’я, яка завжди підтримує мене у всіх починаннях. І звичайно ж друзі, колеги, художники і просто глядачі – шанувальники моєї творчості. Їх підтримка мене надихає, додає сил йти далі. За що я всім дуже вдячна.